“Наші двійнятка народилися внаслідок екстреного кесарева розтину. Малі перебували у важкому стані, не могли самі дихати, знаходилися під апаратами ШВЛ – таким чином потрапили до реанімації. Нік пробув там тиждень, а в Алекса показники були нижчими, тож, він пролежав у реанімації майже місяць”, – розповіла Іра.
Під час лікування пара встала перед вибором: або розлучити дітей і відправити батька з Ніком додому, а Алекса лишити з мамою у лікарні, або триматися всім разом. Обрали, звичайно, другий варіант.
“Мені як батьку ця кімната дуже допомогла. Я навіть не намагаюся уявити, як би все це відбувалося без подібного місця, як важко матусям все робити самотужки”, – зізнався Віктор.
Сімейна кімната стала і тимчасовою оселею, і місцем моральної підтримки.
“Особливо підтримували дівчата-адміністратори. Вони завжди питають, як справи, як діти, пам’ятають історію та стан кожного. Їм вдавалося делікатно підтримати нас та створити сприятливий моральний клімат”, – згадала Іра.